визнати

визнати

Словник синонімів української мови. 2014.

Игры ⚽ Поможем написать реферат

Смотреть что такое "визнати" в других словарях:

  • визнати — див. визнавати …   Український тлумачний словник

  • визнати — дієслово доконаного виду …   Орфографічний словник української мови

  • притискати — а/ю, а/єш і прити/скувати, ую, уєш, недок., прити/снути, ну, неш; мин. ч. прити/с, ла, ло і прити/снув, нула, нуло; док., перех. 1) Щільно прикладати, притуляти кого , що небудь до когось, чогось. || З певним зусиллям давити, натискати на кого ,… …   Український тлумачний словник

  • Holodomor genocide question — explores the facts whether the Holodomor, the disastrous famine in 1933 that claimed millions of lives in Ukraine, was an ethnic genocide, a natural catastrophe or democide. [cite web url=http://www.artukraine.com/famineart/forgiven hol.htm title …   Wikipedia

  • Präsidentschaftswahlen in der Ukraine 2004 — Standarte des Präsidenten der Ukraine Im Herbst 2004 fanden Präsidentschaftswahlen in der Ukraine statt. Der seit 1994 amtier …   Deutsch Wikipedia

  • визнаний — а, е. 1) Дієприкм. пас. мин. ч. до визнати 1 3). 2) у знач. прикм. Який одержав загальне визнання, відомий усім чи багатьом …   Український тлумачний словник

  • визнання — я, рідко визнаття/, я/, с. 1) Дія за знач. визнати 1 3). 2) Те, в чому хто небудь признається. 3) Загальна позитивна оцінка кого небудь у суспільстві …   Український тлумачний словник

  • відпиратися — I а/юся, а/єшся, недок., відпе/ртися, відіпру/ся, відіпре/шся, док. 1) розм., рідко. Те саме, що відмикатися 1). 2) розм. Відмагатися, відмовлятися визнати свою вину тощо, не зізнаватися в чомусь. 3) діал. Відбиватися, оборонятися. II а/ється,… …   Український тлумачний словник

  • гріх — а/, ч. 1) рел. Порушення релігійно моральних догм, настанов і т. ін. 2) Поганий, непорядний вчинок; якась хиба, помилка, недогляд. 3) у знач. присудк. сл. Непорядно, недобре; недозволено. Брати гріх на душу. •• Споку/тувати гріхи/ визнати свою… …   Український тлумачний словник

  • злюбити — злюблю/, злю/биш; мн. злю/блять; док., перех., частіше із заперечною част. не. 1) Відчути прихильність, повагу і т. ін. до кого небудь. 2) розм. Відчути сердечний потяг до особи іншої статі; покохати. 3) Дуже звикнути, приохотитися до чого небудь …   Український тлумачний словник


Поделиться ссылкой на выделенное

Прямая ссылка:
Нажмите правой клавишей мыши и выберите «Копировать ссылку»